Куточок дитинства на Березняках
В куточку цьому - тепло... Тут - дитинство.
Безпечне і безстрашне... Вільні коні,
Ганяли ми по всіх міських усюдах,
Вигадуючи ігри і пригоди.
Навчалися... Освіту мали добру...
Таким своє дитинство пам`ятаю.
Крім телевізора, ми інших зваб не мали,
І п р о п а г а н д а душі нам не їла...
Ми відчували всю олжу радянську,
На ті паради-марші - не велись.
МИ ВІЛЬНИМИ РОСЛИ - во славу Бога,
В якого вірити ніколи нас не вчили!
Той Бог всевишній жив на небесах.
У віршах, у поезіях селився,
Сідаючи, мов голуб, на плече...
Наповнював рядками юну душу.
У ті часи раділа... Дивувалась:
Звідкіль усі поезії прийшли?
О юнь моя, сьогодні тут блукаю,
Пригадую ті дні... Радію тихо,
Що Вседержитель був до мене добрим...
Такі щедроти Він мені відкрив!