Сумує соняшник схиливши голову,
Не бачив сонечка вже пару днів.
Йому від суму того є боляче,
Але він сильний, тому мовчить.
Ніхто не втішить такого велета.
Ніхто не візьме його журби.
Йому б між хмарами відчути променя,
Тоді би зникли сумні думки.
Та небо щільно затягло сизими.
Як у довічно-глухій тюрмі.
Лишилось тільки сховавшись плакати,
У неутішній своїй журбі.
Дрогобич, 2011
