Правдиво мудрий
не може бути наймудрішим
найрозумнішим
найдобрішим
чи бодай у чомусь іншому
най-най!..
бути най –
це гасло винятково для змагання
можливо гри на виживання
чи поглинання навзаєм
чи просто гри в життя
на кшталт
у світі жити – отже бути най-най-най:
хто найвправніший – той і найситіший
а відтак і найживіший
серед всіх живих…
світ – арена для змагання
за виживання серед най-най-най
найівним й слабакам там мало місця –
хіба щоб тільки поміститися в живіт –
тож доки наймитам управа
допоки з року в рік й живеш
перебуваєш кимсь, якимсь
колись і десь благополучно
хай навіть і не най-най
а просто пересічним хижим най
який не мріє всіх навкруг ковтнути
але й якому пальця в рота не клади…
словом
якщо когось не найібеш –
не проживеш і днини!..
як не крутись! як не старайся!
як за добро чи справедливість
не репетуй сердешно у мольбі!..
отак й живеш
вгризаючись чи огризаючись довкола
й чекаєш з страхом неминучий час
коли й тобою найідяться аж по горло
молодші та сильніші най-най-най…
правдиво ж мудрий –
нікчемніший шматка собачого лайна –
ні користі, ні шкоди –
ба навіть не лайна
(позаяк і лайно комусь пожива)
хіба що його сліду
що вже давним-давно пропав –
ні радості, ні горя з того –
так ніби пес його і не творив
великодушно з дупи
в найкращий із усіх світів…
