Найкращий подарунок

А що найкраще у шістнадцять літ?

Це вірити... Це вірити у диво!

Наївно вірити, що все буде, як треба,

від сміху надривати свій живіт,

від сміху, так надщиро і правдиво,

ростити за собою срібні верби,

щоб всі казали, як ти умудривсь

зробити лихо в найпростішій справі!

А ти на це смієшся навіть краще...

Смієшся краще, більше, ніж колись

сміялись в небі вогники яскраві.

Тобі, звичайно, хтось неправду скаже,

що в цьому світі чудо і дива́ -

якісь незрозумілі людям речі,

і що у нас збуваються не мрії,

і дихання - не факт, що ти жива...

Вони так кажуть, та у кожен вечір

від гіркості повітря ледь дуріють,

серйозністю, зневірою і злом

старіють, наче руки у колгоспі.

І на шістнадцять хочеться мені

секунди бити, наче метроном,

бо ми у цьому світі тільки гості -

а в гості ви не ходите сумні.

В гостей, звичайно, не побудеш вічність,

не скажеш, що закінчились дива́ -

це буде некрасиво з твого боку.

І чи то в травні, в липні й навіть січні

без подарунка не прийдеш одна,

хоч подарунок - ой яка морока!

Ну а для світу, де ми тільки гості

(в шістнадцять помічаю знову й знов),

найкращий подарунок не у злості,

найкращий подарунок - це любов.

Візьміть участь в обговоренні