Ти вичавлюєш з нього соки,
Ти ламаєш йому поперек,
І викручуєш силою руки
Втискаєш у власний проект.
А як вичавиш каплями жовч,
Кинеш просто в буденний вечір.
Цей непотріб підбере ніч
На подарок подрузі смерті.
Поки подруги цьомкались-чмокались
Хлопчик-ранок його розбудив:
- Ми так важко за тебе боролись,
Уставай, прокидайся, не спи.
Він підніметься, вип’є сонця гаряче проміння,
Диво-дивне, непотріб воскрес.
Прийме звичну подобу людини
Аби знов упійматися в прес.
І пірнути в бетон з головою
Обмотавшись в прути арматур.
Щоб автограф поставити кров’ю
Там де завтра стоятиме мур.
Дрогобич, 2011
