Каяття
Хтось згнівившись, вимкнув небесну музику -
Танцюю у тиші, та втім не в такт.
Я маю грудину як фрак на гудзиках,
Там серце поховане, все в латках.
Хтось згнівившись, вирубив світло вранішнє,
І місяць, як дзеркало сонця, згас.
Хтось так побоявся проміння граней, що
Підозрюю в нього (а отже і в себе) сказ.
Хтось згнівившись, вигукнув необачливі
Прокляття. Із розпачу і жалю.
І в когось щосили прошу пробачення,
За когось всіх янголів я молю...
Не дихаю, щоб комусь заощадити
Повітря, лишаючись зовсім без.
Я знаю, що важко когось прощати, та
Найтяжче за все - себе.
Чистилище, 29.10.2021