08.03.2014 14:07
18+
239
    
  1 | 1  
 © Антоніна Грицаюк

Життя спливало

Життя спливало

з рубрики / циклу «Про долю»

Життя спливало, то пусте,

Мозок довбало інше,

Що їй там доленька несе,

Життя її, то грішне.


Ночі, мов близнюки були,

Одне і теж їй снилось,

Дістали душу уже сни,

Страждати вік судилось.


Схибила раз і на весь вік,

Тягар той серце крає,

Коханий миттю кудись втік,

Вона ж дитя чекає.


Родила, відвернулась вмить,

Щоб все навік забути,

А воно бідне верещить,

Як їй надалі бути.


Не озирнулася, пішла,

І так спливло життя,

Кохання більше не знайшла,

Прийшло їй каяття.


Старість, немовби та мара,

Мов у кайдани скувала,

Може збиратися пора,

Та вона щось чекала.


Тихо постукав хтось в вікно,

Душа, аж стрепенулась,

Немов болячок не було,

Мов птаха та метнулась.


Стояла жінка на порозі,

А біля неї діти,

Забилось серце у тривозі,

Є ради чого жити.


Та простягнула свої руки,

Ось, мамо, і зустрілись,

Вмить пригорнулися онуки,

Не раз у сні їй снились.


Сльози котились, як горох,

Пробачення благала,

Тепер із донею удвох,

Молодша мовби стала.


А та пробачила їй все,

Ту зраду і розлуку,

Щирість у серці береже,

На все життя науку.



м. Славута, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.03.2014 19:21  Світлана Рачинська => © 

так життєво...
гарно!