Веселковий усміх весни
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Згорнула пані Ніч ЛІЛОВЕ тло,
Зітхнула лиш у зорях наостанок,
А вже БАГРЯНІ барви розлило
Ще сонне сонце в лагідний світанок
Розплівши кіски промінців палких,
Спливло, ЖОВТОГАРЯЧЕ крізь заграву.
Й кульбабок зграйки в пісні бджіл дзвінких
Квітчали ЖОВТУ казку золотаву.
ЗЕЛЕНУ сукню з скрині луг дістав,
Убратись в різнотрав’я намагався,
БЛАКИТНЕ небо віддзеркалив став,
В якому день весняний усміхався.
У СИНІЙ звабі вечір гомонів,
Та сонцю раптом спати захотілось.
І, спалахнувши від звабливих снів,
В ЛІЛОВУ ніч, здивоване, скотилось.
