08.11.2021 15:29
for all
14 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Ольга Шнуренко

Пори року

Моє життя, немов осінній сад,

Оголена душа і нерви,

Іду, гортаю прілий листопад,

І згадую весни шедеври…


Коли буяло цвітом все навкруг,

Сміялось небо сонце-граєм,

Вкривався малахітом ближній луг,

Пташиний спів котився гаєм…


Та з плином часу відцвіла весна,

Прийшло спекотне щедре літо,

Тулилися черешні до вікна,

Рясніли клумби розмаїто…


За літом осінь завітала в сад,

Поспіли яблука і груші,

Парфумив медом білий виноград,

П`яніли щастям наші душі…


Та згодом щезла чарівна краса,

В обіймах смутку квилить осінь,

Дощем так часто плачуть небеса,

Сад засинає в безголоссі…


#Ольга_Шнуренко



м. Київ, 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 08.11.2021 22:00  © ... => Каранда Галина 

Я завжди говорила, що цікаві поетичні фрази нам дарує космос... А ми тільки відтворюємо їх на папері або на екрані...

 08.11.2021 21:54  Каранда Галина => © 

Зазвичай найкраще й виходить тоді, коли не задумуєшся!))) 

 08.11.2021 21:49  © ... => Каранда Галина 

Дякую за коментар! Звичайно, люди звикли гортати сторінки... Я написала цю фразу не задумуючись... А потім сумнівалася, залишити чи ні... Загрібати і гребти для мене звучало непоетично)))

 08.11.2021 20:17  Каранда Галина => © 

гортаю прілий листопад - 

оця фраза - просто супер!