Пори року
Моє життя, немов осінній сад,
Оголена душа і нерви,
Іду, гортаю прілий листопад,
І згадую весни шедеври…
Коли буяло цвітом все навкруг,
Сміялось небо сонце-граєм,
Вкривався малахітом ближній луг,
Пташиний спів котився гаєм…
Та з плином часу відцвіла весна,
Прийшло спекотне щедре літо,
Тулилися черешні до вікна,
Рясніли клумби розмаїто…
За літом осінь завітала в сад,
Поспіли яблука і груші,
Парфумив медом білий виноград,
П`яніли щастям наші душі…
Та згодом щезла чарівна краса,
В обіймах смутку квилить осінь,
Дощем так часто плачуть небеса,
Сад засинає в безголоссі…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
