У кожного своя доля
У кожного своя битва.
Хтось сіє зоране поле,
У когось заточена бритва.
У когось високі паркани,
Для кожного свої сіті.
А хтось не має і мами,
А хтось сам-один на світі.
І броди у кожного власні,
І міст кожен свій будує,
Ти кажеш: - Спасенні нещасні,
А скільки щастя вартує?
Ти кажеш: - Треба любити
Життя і себе у ньому…
Спасенні, хто вміє жити
Й не заважає жити другому.
У кожного свої діти,
У кожного свої думи.
І різні у домі біди,
І власні до бою сурми.
А світ на усіх спільний,
Хоч кожен у власному світі.
І кожен вважає, що вільний…
Й за інших ніхто не в одвіті…
Бо спільне рівне нічиє,
Бо разом не звикли і годі!
Хтось вишиє, хтось зашиє:
Мільйони людей в народі!
Та Бог посилає блаженних,
Дивних земля народить…
Кому болять нужди стражденних,
Хто щастя для інших знаходить.
Хто власну загубить душу,
Щоб інші серця врятувати.
Прощаюсь. Вже бігти мушу –
З блаженним щастя шукати…
