14.11.2021 07:22
for all
16 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

У кожного своя доля

У кожного своя доля

У кожного своя битва.

Хтось сіє зоране поле, 

У когось заточена бритва.

У когось високі паркани, 

Для кожного свої сіті.

А хтось не має і мами, 

А хтось сам-один на світі.

І броди у кожного власні, 

І міст кожен свій будує, 

Ти кажеш: - Спасенні нещасні, 

А скільки щастя вартує?

Ти кажеш: - Треба любити

Життя і себе у ньому…

Спасенні, хто вміє жити

Й не заважає жити другому.

У кожного свої діти, 

У кожного свої думи.

І різні у домі біди, 

І власні до бою сурми.

А світ на усіх спільний, 

Хоч кожен у власному світі.

І кожен вважає, що вільний…

Й за інших ніхто не в одвіті…

Бо спільне рівне нічиє, 

Бо разом не звикли і годі!

Хтось вишиє, хтось зашиє:

Мільйони людей в народі!

Та Бог посилає блаженних, 

Дивних земля народить…

Кому болять нужди стражденних, 

Хто щастя для інших знаходить.

Хто власну загубить душу, 

Щоб інші серця врятувати.

Прощаюсь. Вже бігти мушу –

З блаженним щастя шукати…

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 14.11.2021 10:27  Каранда Галина => © 

... і свій шлях широкий...
На початку пандемії мені здавалося, що от тепер вже люди порозумнішають і злагоджено діятимуть проти спільного лиха. Як би не так!!! Черговий виток поляризації суспільства. І кожен думає, що ідіот не він.. я теж)