ТИ був героєм...
Тоді з тобою були ми двоє,
Тепер – один.
Ти був героєм… і вмер героєм…
У мене син…
Бруківку склали… полатали
Хрестовий шлях.
Де в нас стріляли, та не злякали:
Ми вбили страх.
Це я зурочив, як ти пророчив,
Що з нами Бог.
Майдан співочий тієї ночі
Платив свій борг
Платив родині і Вкраїні,
Платив синам…
Вкривали спини жовто-сині
пропОри нам.
Ціна помірна – казав покірно,
П’ючи свій чай.
Щоб вмерт гідно, слід жити гідно,
Хоч страшно й в рай.
І ми боялись, хоча й сміялись
Під свисти куль.
Бруківку брали і не питались
Років в зозуль.
Коли ти впав, я - за тобою…
Чи так здалось?
Ти прошептів: Господь з тобою,
На – хрестик ось!
Крізь дим і кулі я вмив сльозами
Тебе, мій брат.
Сказати як дружині й мамі?
Чого я варт?
Уже бруківку полатали…
Майдан? – Давно.
Про те, як ми за правду стояли,
Знімуть кіно.
Хтось покладе до стели квіти,
Кому болить.
Ти вже не зможеш нікого любити…
Як з цим прожить?
Тоді з тобою були ми двоє,
Тепер – один.
Ти був героєм… і вмер героєм…
У мене син…
