Транзитна осінь
І знову скрипка заграла "Осінь",
Кружляє вітер по передмістях,
Ключі пливуть за небесну просинь,
Й на волю рветься багряне листя...
Ми повернулися вкотре в "Осінь",
А ніби вперше... Й під подих скрипки
Перед собою постали босі,
Зірвавши з тіла чужі наліпки.
Важкими стали рукостискання,
Вода із неба висить плачем:
Транзитна осінь щоб - не остання,
Й зцілити б вимучене плече...
А скільки обертів ще відведено
Знає лишень Дзигар...
Час відпустити мости розведені,
Приборкавши календар.
Час воз`єднати думки розпорошені,
Й повернути нарешті Туди,
Де зАвжди чекають на нас без запрошення,
Де сходяться всі сліди...
м. Київ, 28.10.2021 р.
