16.11.2021 19:25
for all
16 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Тетяна Амеліна

Транзитна осінь

І знову скрипка заграла "Осінь",

Кружляє вітер по передмістях,

Ключі пливуть за небесну просинь,

Й на волю рветься багряне листя...

Ми повернулися вкотре в "Осінь",

А ніби вперше... Й під подих скрипки

Перед собою постали босі,

Зірвавши з тіла чужі наліпки.

Важкими стали рукостискання,

Вода із неба висить плачем:

Транзитна осінь щоб - не остання,

Й зцілити б вимучене плече...

А скільки обертів ще відведено

Знає лишень Дзигар...

Час відпустити мости розведені,

Приборкавши календар.

Час воз`єднати думки розпорошені,

Й повернути нарешті Туди,

Де зАвжди чекають на нас без запрошення,

Де сходяться всі сліди...



м. Київ, 28.10.2021 р.

Публікації: Тетяна Амеліна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 16.11.2021 23:31  © ... => Каранда Галина 

Дякую!!! З тим "передмістям" саме й сумнівалась... Скористаюсь Вашою порадою))) 

 16.11.2021 20:07  Каранда Галина => © 

Сама собі ніколи б не дозволила таких вольностей із розміром, але у вас читаю - і наче нічого, подобається)
Єдине, на чому спіткнулася: "по передмістям". Там відмінок неправильний. Якби без "по" - був би орудний, однини. А так має бути місцевий: "по передмістях". Якщо їх, звісно, багато... я б тут взагалі в однині вживала б.