2. Вишукую шеренгами думки...
з тривірша "з вулиці окупації"
вишикую шеренгами думки.
за взводом взвод.
у простір поля бою.
їх відмежовую,
відсовую хлистом -
подалі,
в тінь,
від дійсності подалі... -
воно в лайні!
у побуті буття
малюнком діарамним перед очі
потворить небокрай.
і хоч стрибай,
підстрибуй малохольним
(чи там яким іще) -
все вийде на пусте,
даремне, недоладне.
не взириш там, за обрієм
ні місяця, ні зірки,
ні світання -
довкола, навкруги, усюди все,
геть чисто все усюди
занадто хляє по життю,
загралось грою в бруді,
по самі вуха сповнилось в олжі,
ковтає зло й випльовує зі сміхом.
по приколу
себе занурило в лайно -
там чавить і придушує, і душить
свідоме й підсвідоме все в собі.
живе єдиним днем - минулим, не майбутнім.
в сьогоденні ж скалить зубі в реготі з війни.
і байди б`є, бухає, чха на все і бачити не хоче
біди, яка усе довкола себе трощить,
катує і мордує, крушить душу
(виходить, що не всім, а вибірково)...
...думки відкинуті вертаю.
вмиваю світлом віри і надій
у мрії незбагненній у прийдешнє,
в якому ми відбудемося...врешті.
у сумнівах
вишикую думки
за взводом взвод
у простір
поля
бою.
