1. Спочатку окупації...
тривірш "з вулиці окупації"
спочатку окупації
тут рай був для злочинців,
"маліна" бандюків.
і лятві московитській
було тут дике свято,
а саме... -
демонстративні розстріли і вбивства,
наруга і приниження чеснот
і гідності людської,
гвалтування,
відверто хамські пограбунки.
а потім все нараз притихло.
вляглося, заспокоїлося все.
і мешканців поменшало...чомусь.
напівпорожнє місто - все!
аж до останнього на дереві листа,
до гілочки останньої в руїні... -
підлеглим стало місто
зрадникам і цій орді,
яка вповзла отрутою нищівною з болот
північно-східного сусіди,
в якого божеством скотина тварна,
шизик,
що мається в кремлі
в істериці, у мареннях хворобних,
в ілюзіях про велич і могуть.
хоча... насправді - ідол цей московський,
цей виродок пустоголовий
не інше як інфекція, вадлива є комаха
в спільноті світовій.
воно шкідливе навіть для суспільства,
яке чи здуру,
сп`яну
чи там як
звело таке лайно до влади над собою,
зробило Богом і царем,
володарем довічним...
...то ж, нині тут -
спокійне, тихе сьогодення
(коли вже не зважати
на брязкання озброєнням орди
останнім часом...).
в оточені руїн
це місто схожим є...подібне цвинтарю -
розбиті де старі хрести
і з новими хрестами.
і на постаментах
вбивці, бандюки
і окупанти-мародери -
всіх їх шанують тут
і моляться на них,
і славлять
на вулицях ув`язненого міста.
будинки у похмурості погоди
холодні, сірі і сирі -
крізь осінь височіють,
крізь туман
за обрій зазирають
немов із посміхом кривим
в занедбаність свою,
якую начебто вони не помічають.
як мешканці, що мешкають за стінами убого
не усвідомлюють ні ницості буття,
ні зайвості своєї -
не відають того,
що в них майбутнього немає.
що вулиці у кут глухий їх зводять.
а там чекають вбивці -
їм байдуже куди, в кого стріляти.
бо цар звелів розстрілювати все,
що втрапить їм на мушку!
суворий цар.
а, отже, і сам Бог! всесильний москаля.
...і так ото кружляють мешканці халуп навколо.
не вліво і не вправо, а по колу -
за харчем, ліками, в квартиру.
і знов, зворотно від квартири
по ліки і харчі.
і весь той час, постійно відчувають
потилицями погляд бандюків,
убивць, загарбників, злочинців... -
вони є хазяями! на землі,
вітчизни мешканців,
які як живність окупанта,
як барани,
як вівці
на поживу............
