Нехай сніжить
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Кріт в свою нору зиму пережити
Покликав мандрівного пацюка.
Казав: – Удвох не будемо тужити,
Оселя в мене тепла та містка.
Я тут ще з літа приладнав на зиму
Комору, спальний кут без тісноти
І піч маленьку з виводом для диму –
Погрітись перед сном чи що спекти.
Про холоди, коли сутужно дуже,
Ще й борошна змолов із корінців.
Тож не сумуй і будь як дома, друже,
Ось зараз ми насмажимо млинців.
Пацюк радів на балачки кротові,
Бо змалечку млинці аж страх любив.
Тож хмизом, що лежав напоготові
Схололу піч швиденько розтопив.
А кріт наосліп для нагоди впору
Найбільшу підшукав сковороду,
І враз млинців насмажив цілу гору –
Вже й сіли куштувати смакоту.
Хай угорі зима сніжить навколо,
Заметами заносить манівці.
В підземний дім дмухне лиш вітер кволо,
Торкнувши в теплім затишку млинці.
