03.01.2022 07:40
для всіх
131
    
  - | -  
 © Лужецька Олеся Богданівна

Тільки вперед

Тільки вперед

з рубрики / циклу «Жінка, яка відчуває словом»

Навіть тоді, коли зупинилися варто йти тільки вперед. Щоб дозволити собі напитися зі свого джерела

Обриваю зв`язки, гачки, записи і фотоплівки. 

Зашиваю розриви, рани, дірки і затираю шишки. 

Вичищаю застої, устрої і переповнені вінця. 

Я життЯм йду вперед і не бажаю ніде запинитись. 

 

Не відпускати, впускати, світити вічно. 

Знати, читати, народжувати і лаконічно. 

Говорити про те, що тобі не властиво і хтиво. 

Ти чекаєш, що хтось тобі скаже: "А ти красива!" 

 

Не ховай за душею останній окраєць-краєць. 

Ти приходиш у світ, щоб відкрити всесвітній ранець. 

У твоїй душі повно незвіданих таєнств. 

Скажи собі: "Я лечу!" - і на щоках рум`янець. 

 

Запроторений шлях відступає, як бачить знемогу. 

Серце тремтить, свербить, колотиться в мовчанні тривога. 

Запускає пазурі в голову і у волосся,  

Роздирає душу, шматує щастя, що не збулося. 

 

Розчищає шлях для нових невідомих просторів. 

Душі наполегливій відкрите хвилююче море. 

Простягаю руку назустріч невпинно гарячій,  

Коли хочу сміюсь, а як маю бажання, то плачу. 

 

Обриваю зв`язки, гачки, записи і фотоплівки. 

Розриваю коло втомленої божевільної білки. 

Я ламаю руками, топчу заїжджені у дірках платівки. 

Не повертаю назад, тільки вперед лечу, як у дитинстві з гірки. 

10.11.2019 



10.11.2019

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!