Тільки вперед

з рубрики / циклу «Жінка, яка відчуває словом»

Навіть тоді, коли зупинилися варто йти тільки вперед. Щоб дозволити собі напитися зі свого джерела

Обриваю зв`язки, гачки, записи і фотоплівки.

Зашиваю розриви, рани, дірки і затираю шишки.

Вичищаю застої, устрої і переповнені вінця.

Я життЯм йду вперед і не бажаю ніде запинитись.

Не відпускати, впускати, світити вічно.

Знати, читати, народжувати і лаконічно.

Говорити про те, що тобі не властиво і хтиво.

Ти чекаєш, що хтось тобі скаже: "А ти красива!"

Не ховай за душею останній окраєць-краєць.

Ти приходиш у світ, щоб відкрити всесвітній ранець.

У твоїй душі повно незвіданих таєнств.

Скажи собі: "Я лечу!" - і на щоках рум`янець.

Запроторений шлях відступає, як бачить знемогу.

Серце тремтить, свербить, колотиться в мовчанні тривога.

Запускає пазурі в голову і у волосся,

Роздирає душу, шматує щастя, що не збулося.

Розчищає шлях для нових невідомих просторів.

Душі наполегливій відкрите хвилююче море.

Простягаю руку назустріч невпинно гарячій,

Коли хочу сміюсь, а як маю бажання, то плачу.

Обриваю зв`язки, гачки, записи і фотоплівки.

Розриваю коло втомленої божевільної білки.

Я ламаю руками, топчу заїжджені у дірках платівки.

Не повертаю назад, тільки вперед лечу, як у дитинстві з гірки.

10.11.2019