04.01.2022 13:34
only 18+
97 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Антоніна Спірідончева

Караденіз

Караденіз

3

Зранку, у травах роса ще не спала,

Порпалась в клунку казацька постава.

Витягне шмат оксамитини, гляне:

«Буде жупан мені, як на султані»,


Та й прикладе від плечей до чобіт –

Шмата виблискує, мовби горить.

В клунку рукою полізе униз –

Витягне хутра м’якого уріз.


«Довго не мацав пушистого звіра!

Шапку пош’ю собі, як у візира… -

Та й приміряє уже до чола: -

Навіть пишніш, ніж візирська чалма!»


Знову рукою у клунок залізе,

Пошарудить і щось витягне знизу,

Чарку дістане або яку ложку,

Скривиться, плюне і в купку положить.


Сіль і крупу переклав у корзину,

Каже: «Самому згодиться на зиму».

Вніс у бурдюг, кинув оком на бранку,

«Жінко, виходь, не лежи, як таранька».


Вийшла на світ негостинний, не любий.

Очі заплакані, скусані губи,

Сум невимовний застиг на лиці,

В косах кубло – мов гніздо горобців.


Сплюнув Шайтан та й вернувся до клунку,

Риється в чашах та посуді лунко.

Витягнув гребінь в розкішній оздобі –

Глянув на бранку й зіщуривсь в озлобі.


«Дай мені хоч розчесатися, - просить, -

Бачиш, як сплутались коси в дорозі…»

«Чорт тобі дасть! - гребінь крутить в руці. –

Ще поламаєш об кубла зубці».


Склав все те срібло у клунок - продати,

Свиснув коня та убрав його в шати,

Сам одягнувся в багатую одіж,

Бранку узяв і повіз все на продаж.


Вітер гуляє по сохлій траві,

Хвилями стебла згина суховій.

Всюди безкрайній задушливий степ,

Слід будяків і звіриних щелеп.


Вже за горою розвиднівся хутір,

Хати і дворища богом забуті.

Кінь сам потупав у двір лихваря.

Тпрукнув козак і зіскочив з коня.


Вийшов лихвар роздивлятися крам.

«Все до останньої чарки продам!» -

«З чого ж горілки нап’єшся, Шайтане?» -

«Я собі знову на морі дістану!»


Вліз лихварюга руками в мішок

І зачерпнув у долоні вершок,

Посуд, жіночі прикраси й оздоба.

«Добрий улов твій», - говорить з-під лоба.


Виніс у шапці з десяток акче,

Дав їх Шайтану, той глянув й рече:

«Та за ці копи – твої я постої

Враз рознесу!» - і потягсь до пістоля.


«Стій-бо!» - лихвар знов потупав за грішми,

Виніс ще жменю монет і незгіршу.

«Більше не дам ні копи, не проси!» -

«Бранка у мене ще є без коси!» -


«Бранку, козаче, я брати не буду,

В мене для неї немає і буди». –

«Бридиш, бо дівка не носить коси?!» -

«Зараз до Криму не водять ясир…»


Зморщивсь Шайтан, посмутнів, як мара.

«Визволив з диму тебе – і дарма?!

Вже тоді, дідьку, пусти до корчми!» -

«Йди, першу чарку за так зачерпни…»


Рушив до пійла упевненим кроком –

Гордий, чорнявий, рукастий, високий.

Хвиля чуприни лягла на шинквас,

Чарку хильнув мов кудись прозапас.


Бранка за руку взяла лихваря,

Молить: «Сюди я попала здаля.

Сушею, морем… - вона впала долі. –

Батьку, прошу, подаруй мені волю!»


Знітивсь лихвар і на хвильку затерп:

«Як ти підеш, тут кругом один степ… -

Гірко всміхнувся. – Даруйте їй волю…

Вийде Шайтан – і поцілить з пістолів…»


Клунка узяв та й пішов у корчму.

Бранка за ним, все питає: «Чому?

Є ж в степі люди… Невже нема шляху?» -

«Дочко, тут ходять лиш турки да ляхи…» -


«Є в мене муж, моє серце єдине, -

Плаче сердешна, - без нього я гину…

Як розшукати мойого Івана?

Бачте, Шайтан вже хитається п’яний…


Муж мій віддячить усім, чим багат,

А як не муж, то мій батько чи брат…

Скільки, скажи, ти за мене візьмеш?» -

«Дочко, цей степ без доріг і без меж…»


Бранку лихвар пригорнув на плече,

Поки Шайтан клав останнє акче,

Гладив по-батьківськи по голові,

Гребінь із клунка дістав: «Це тобі!


Бачиш – султанський в розкішній оздобі!

Більше не плач і усе буде добре!

Знайдем і мужа тобі, і любов,

Щастя, достаток і затишний кров.


Дякувать будеш! - всміхнувся лихвар. –

Радість тобі, козакові навар…»

Гребінь султанський встромив у косу,

Вивів її і Шайтана в росу


Та усадив на коня їх обох.

«Їдь, бо темніє вже, хай з вами бог.

І щоб не впав козарлюга, гляди…» -

«Шляху ж не знаю…» - «Кінь знає куди…»



Київ, 

Публікації: Антоніна Спірідончева

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись