Весняний день...
замість облич самі овали,
пусті у безлічі нулі.
поміж руїн - сміття, завали,
пакунки, верчики, кулі.
в повітрі хімія отрутна.
на спалах - іскри від кресал.
і сонця сяяння в незбутнє,
в заобрій - зайчики дзеркал.
дротів із вітами сплетіння
крізь сиве тління у жахи.
блуканням тіні в тінях ліні
на стіни биті і дахи.
співучий птах весняних значень -
механізований муляж.
і хмари янголами наче
в тумані, таненням міраж.
страшні сирени в канонаду,
дурнопанічна суєта...
цей день весна ходою в ляду -
вона невчасна і... - не та...
усюди, скрізь москаль-катюга.
в очах розгуба переляк -
з уралу є наказ бандюги
(бо дай навіки щоб закляк!) -
наказ на знищення народу,
державу - прахом взагалі!...
...ряди орди...
...мокша гидотна...
...насмерть
зомбовані
нулі.
