VI Ми українці
Ми, українці, драматизувати
гаразді наші вчинки та думки.
Прості слова нас можуть налякати,
ми бачимо в них наслідки важкі.
Турбуємося, щоб чого не сталось
та завжди зважуємо кожен крок.
Вже стільки війн і голодів промчалось,
та з них усіх свій винесли урок.
Ми вижили, наївні українці,
хоч і багато з нас лягли кістьми,
нехай хоч піняться до нас чужинці,
завжди ми щирі з добрими людьми.
В душі ми хуторяни-гречкосії,
віками ми свій оремо наділ
і вже ніколи кочовій Росії
не відібрати наших міст і сіл.
Своє ми захищаємо скажено,
іти на жертви – Богом нам дано.
Все перетерпимо, переживемо;
нам це не вперше, звикли вже давно.
