Помилуй, Отче...
Сльози кричать до неба: "Помилуй, Отче!!!"
А з неба приходить смерть... І кровить верба...
Страшно закрити очі з приходом ночі...
Ціле життя вмістила одна доба...
Діти. Наплічник. Сирена. Підвал. Молитва.
Тривожні хрести на ослоні мого вікна...
Біль зупинила нестримну життєву гонитву...
- Мамо, чому і за що нам оця війна?
В Слові шукають очі рядки пророчі,
Невже то кінець, що настільки кривава ціна?
Сльози кричать до неба: "Помилуй, Отче!!!"
- Мамо, чому і за що нам оця війна?
Біль на душі і у тілі, в землі і в повітрі...
Страх і тривога. Розпач. Ненависть. Журба.
- Отче, дай віри у сліз наших щиру молитву!
Щоб цвітом весняним воскресла з крові верба...
Ладна, Польща, 27.03.2022 р.