Ми поїдем туди, де ти намалюєш квіти...
Ми поїдем туди, де ти намалюєш квіти
Навколо пекельних слідів від куль на стіні...
Де повітря просякло сльозами німих заповітів,
І темніє в очах від пітьми у сусіднім вікні...
Де між тіней жалю цвітом вкрилась бабусина липа,
А в повітрі - незламність, загартована у вогні.
Біль не вщухне ніколи... Нам в тих заповітах жити...
Й під сусіднім вікном тихо плакатимуть дощі...
Намалюй! Щоб зійшло закатоване жахом із мороку світло,
Фарби гучно кричатимуть, біль вивільняючи з куль.
У цвіту - мовчазна посивіла бабусина липа...
Ми поїдем Туди, а Ти Там Життя намалюй!
с. Мотовилівка, 15.06.2022 р.
