21.07.2022 12:08
for all
34 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Тетяна Амеліна

Ми поїдем туди, де ти намалюєш квіти...

Ми поїдем туди, де ти намалюєш квіти

Навколо пекельних слідів від куль на стіні... 

Де повітря просякло сльозами німих заповітів,  

І темніє в очах від пітьми у сусіднім вікні...

Де між тіней жалю цвітом вкрилась бабусина липа,  

А в повітрі - незламність, загартована у вогні. 

Біль не вщухне ніколи... Нам в тих заповітах жити...

Й під сусіднім вікном тихо плакатимуть дощі...

Намалюй! Щоб зійшло закатоване жахом із мороку світло,  

Фарби гучно кричатимуть, біль вивільняючи з куль. 

У цвіту - мовчазна посивіла бабусина липа... 

Ми поїдем Туди, а Ти Там Життя намалюй! 



с. Мотовилівка, 15.06.2022 р.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись