Ситуація під симфонію метелиці

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

Він зайшов. Мела хурделиця.

Двері в дім лиш глухо скрипнули.

В неї очі – як в лебедиці,

Руки стиснулися криптами.

«Стала раптом ти холодною…» -

«А тепліша – коло серденька?» -

Річечкою повноводною

Стали очі у лебедоньки.

Водоспад от-от вже зринеться…

Розберіться! Час не злічений!

«Ні!» - він крикнув, в двері кинувся.

«Ні – хай йде!» - гукнула дівчина.

Але двері попри сили всі

Не відкрились ні на крихточку.

«Ти замкнула? Віддавай ключі!»

«Йди собі!» - сплакнула квіточка.

Щоки розгорілись, наче мак…

Піднялась голівка павочки…

«Замело по шибки…» - тихо так

Він сказав і сів на лавочці.

Ніч затихла, назгортала зір,

І юнак собі задумався….

«В мене іншої нема, повір…» -

Він до столика підсунувся.

«А красива та і невеличка,

Що в четвер була ще зрання?» -

«Це ж була моя сестричка!

Правда! А ім’я їй – Аня…»

….

«І це все?» - спитав неголосно.

Ніч писала шовком квіти.

«У той день запахло поїздом…

Ти забув мене зустріти…»

І забилися два серденька,

Ніч далеко гралась криптами.

«Вибач…» - він сказав лебедоньці.

«Вибач…» - вона тихо схлипнула.

……………………………….

«Я… піду…» - ще невеселий

Знов ступив він на поріг.

«Зачекай…. Це ти все двері

Відкривав у інший бік?...»