17.09.2022 01:49
for all
25 views
    
rating - | no usr.
 © Алла Мейта

П`єсавійнипрожиття. Дія 2

Він стояв біля вікна і мріяв... 

Нехай буде, що мріяв, ох, хоча... 

Вона втому ховала під вії 

І вдавала, що знову дівча, вона знову дівча.  


Вони прожили вісім років,  

А знались, може, п`ятнадцять 

Хто там їх рахував, коли зараз дві ночі 

На двох, і почне розвиднятись, почне розвиднятись.  


Вона дивилась на нього: Ти виживеш?!  

Ти не можеш зараз мене отак одну,  

Тоді, коли я спалена без пожеж,  

Тоді, коли я найсильніше тебе люблю, найсильніше люблю.  


Він відводив очі: що може їй обіцять?!  

4.5.0, коли є зв`язок і вціліла стіна,  

Упевнений тільки, що може стрілять,  

У їхніх зірках тепер також війна, у зірках війна.  


Вдвох довго мовчали, кімната мовчала теж.  

Вона потім кричала, як погляд бився об двері.  

Вона спалена вщент, випалена без пожеж.  

Підійшла до вікна, шукаючи тінь у сквері, хоч тінь у сквері. 



Софіївська Борщагівка, 17.09.22

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись