17.09.2022 01:40
для всіх
69
    
  1 | 2  
 © Алла Мейта

П`єсавійнипрожиття. Дія1

Вона була з російськомовної (і що..) родини,  

Де батьки батьків і її батьки, чи, пак, мама і папа,  

та й, здається, і прадід, що давно уже в домовині,  

говорили російською, не задумуючись, чому саме так.  

Не стежила, яке саме покоління прийняло знаки тверді,  

Взявши за основу, привезене панщиною чи актом злуки.  

Все ж відчувала, що хтось, коли полоскав білизну в воді 

На річці, біля каменю виводив інакші чисті звуки.  

Вони іноді їй видилися усіма заборонами і циркулярами,  

Усіма ґратами і надовго мурами, ламаними кістками, долями.  

Сміялися над селянською і несерйозною, щось ще формулювалося. 

Нагадували, як це без хліба, якщо тією, що на камені соло.  

І потроху прадід, батьки батьків, і її папа і мама 

Звикли до усіх знаків твердих, до того, що можна і так.  

Їхній будинок має чіткі контури на, здавалось, усталеній мапі,  

Проте діти сіють свободу, уперто і наче щиро, а ростуть маки. 

Її постіль розтилає чобіт війни і хизується смертельними вирвами.  

Мурами і ґратами пише інші кордони, зухвало і владно.  

Її родина, російськомовна, була мовчазним перемир`ям...  

Чує далеке соло на камені і лиш тепер знає (може), що то вона зрадила.  



Софіївська Борщагівка, 03.08.22

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!