19.10.2022 09:59
for all
53 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Тетяна Амеліна

Наш сьомий день

Так нещадно давно і по лютому усамітнено 

Ми між зрадами й злом крокували межею зникнення...  

Може весни й були, може навіть з птахами і квітами,  

Та остання - межею стала прозріння й зіткнення.  

І якщо крок назад - то лише для швидкого розгону,  

Наші дні героїчні - швидшкіші за хроніки бою,  

Бо у Нас, на відміну від решти, й один в полі - Воїн,  

Бо Наша потужна сила - не тільки в зброї.  


Тіні вмирають опівдні й оживають опісля...  

Ми ж невпинно чекаєм на свій, врешті, "сьомий" день...  

Повстали. Сховали світло. Вузлом сплелися.  

В очах замість відчаю й страху - приціл і мішень. 



м. Київ, 15.10.2022 р.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 01.11.2022 09:53  © ... => Валентина Красновид 

Дякую, дуже приємно! 

 01.11.2022 09:52  © ... => Крайнюк Надія Олександрівна (Софі) 

Вдячна Вам за відгук! Переможемо! 

 31.10.2022 15:34  Крайнюк На... => © 

Все правильно. *І якщо крок назад - то лише для швидкого розгону". — так і було. Дякую за вірш. 

 31.10.2022 06:54  Валентина ... => © 

Влусчна філософія! Сподобалось!