Наш сьомий день
Так нещадно давно і по лютому усамітнено
Ми між зрадами й злом крокували межею зникнення...
Може весни й були, може навіть з птахами і квітами,
Та остання - межею стала прозріння й зіткнення.
І якщо крок назад - то лише для швидкого розгону,
Наші дні героїчні - швидшкіші за хроніки бою,
Бо у Нас, на відміну від решти, й один в полі - Воїн,
Бо Наша потужна сила - не тільки в зброї.
Тіні вмирають опівдні й оживають опісля...
Ми ж невпинно чекаєм на свій, врешті, "сьомий" день...
Повстали. Сховали світло. Вузлом сплелися.
В очах замість відчаю й страху - приціл і мішень.
м. Київ, 15.10.2022 р.
