На землю влігся перший сніг...
Моєму сину, та всім українським воїнам, що загинули за Україну... Тих днів змарновано чимало,
гониться листя, що обпало,
на землю влігся перший сніг, -
а я страждаю... бо не зміг...
а я страждаю, що не встиг,
що я тебе все ж не вберіг,
я так хотів про щось сказати, -
хоча б ще раз та обійняти...
до чорної, страшної дати,
так важко слово підібрати,
душа заціплено німа, -
кружляє сніг, тебе ж нема...
почесна варта зброю вгору,
палахнув залп, подібно хору,
замерзла глина, ніби страз, -
прощання день, -останній раз...
лишились спогади і біль,
в кутках очей пекуча сіль,
В нас очі рідко- кришталеві, -
та ми стоїм, - бо ми сталеві!!!
чимало ляже ще синів,
ніхто не знає скільки днів,
ніхто, напевно, окрім Бога, -
коли здобудем перемогу!
...і буде тоді справжнє свято,
і буде радощів багато,
і будем квіти ми нести, -
і обійматимо хрести...
тоді згадаємо всі дати,
коли, і хто, і де... багато,
зазнав довічного спочинку, -
й на чарку покладем скоринку...
і Україні скажем "Слава"!
бо наша переможна справа,
притисним до землі коліна, -
на шану тим, хто вже загинув!
Новгородка, 17.12.2022
