17.12.2022 20:57

для всіх

141

3 | 3

 © Савчук Віталій Володимирович

На землю влігся перший сніг...

з рубрики / циклу «Крапки і коми...»

Моєму сину, та всім українським воїнам, що загинули за Україну...

Тих днів змарновано чимало,

гониться листя, що обпало,

на землю влігся перший сніг, -

а я страждаю... бо не зміг...

а я страждаю, що не встиг,

що я тебе все ж не вберіг,

я так хотів про щось сказати, -

хоча б ще раз та обійняти...

до чорної, страшної дати,

так важко слово підібрати,

душа заціплено німа, -

кружляє сніг, тебе ж нема...

почесна варта зброю вгору,

палахнув залп, подібно хору,

замерзла глина, ніби страз, -

прощання день, -останній раз...

лишились спогади і біль,

в кутках очей пекуча сіль,

В нас очі рідко- кришталеві, -

та ми стоїм, - бо ми сталеві!!!

чимало ляже ще синів,

ніхто не знає скільки днів,

ніхто, напевно, окрім Бога, -

коли здобудем перемогу!

...і буде тоді справжнє свято,

і буде радощів багато,

і будем квіти ми нести, -

і обійматимо хрести...

тоді згадаємо всі дати,

коли, і хто, і де... багато,

зазнав довічного спочинку, -

й на чарку покладем скоринку...

і Україні скажем "Слава"!

бо наша переможна справа,

притиснем до землі коліна, -

на шану тим, хто вже загинув!

Новгородка, 17.12.2022