СТОМИВСЯ ЛЮТИЙ
Підходять до кінця зимові дні,
Даремно вже чекати на морози!
Позначена зима в календарі.
А в березі вже квітнуть верболози!
Я з подивом дивлюся у вікно,
Там дід Петро у гумаки́ озутий.
А календар настінний все одно,
Мені підказує, що зараз місяць Лютий!
Нема потреби одягати кожухи,
В повітрі зависає сива мжичка.
На ковзанку не прийдуть дітлахи,
Бо там, де лід був хлюпає водичка!
У тебе, Лютий, норов був, мов криця!
Чого ж, ридаєш гіркими слізьми?
Був ти царем зимовим, як годиться!
А став володарем багнюки та мокви́!
Ні! Не пропала моя люта вдача!
Несу на Землю я морози та сніги!
Південний Вітер дує! От невдача!
Боротись мені з ним не до снаги!
На Північ хочу! Бідкається Лютий,
Але, ще не скінчився тут мій час.
В відрізку часовому я прикутий,
Ще трохи! Й скоро я покину Вас!
Ніжин, 10.02.2023