15.02.2023 22:43
для всіх
143
    
  - | -  
 © Павлюченко Любов

Воскреслая і відродженая Україна

Славная Україно, Україночко!

Вірная, ніжная квіточко!

Скільки горя ти зазнала?

Скільки цвіт твій оббивали, 

По вітру пускали?

Твої діти, ніжні квіти

У наймах всихали

Тебе били, убивали, 

В кайдани кували.

І, мов ту скотину,  

В далеку чужину

Рабинею гнали.

В рабство продавали, 

Їсти, пити не давали, 

З милим говорити.

І ти, моя квіточка, сохла, засихала.

Води ні краплинки на устах не мала.

Від вітру палючого, від вітру колючого

Сухим пагиночком стала.

Краса твоя, як квіточка, зів’яла.

Стан гнучкий і чорні брови

Від вітру линяли.

Очі сірі, очі карі, різнокольорові

Безбарвними ставали.

Дивилися через гори і моря, 

Бачили рідні серцю края, 

Рідну неньку свою, 

Матір, Вкраїну святую.

Землю-матір тую, 

Що зіткала, породила, 

В світ Божий пустила.

Тебе, мою ніжну, милую голубку, 

Одягали в грубу тюремную юбку.

Замість вишиванки, дукатів, намиста, 

Тебе, мою милу, із ярмом на шиї, 

У віз запрягали, як тую скотину, 

Батогом стьобали.

Замість кохана та люба, 

Швайне райне, остарбайте, - ти чула грубе.

Отакеє у тебе було кохання.

Отакеє тобі було признання, 

Отакая була доля 

Твоя в далекій неволі, 

Україночко-дівчинонька, 

Красная калинонька.

Не засохла ти, не вмерла, 

Ніяка вража сила тебе не зжерла.

Із землі святої не стерла.

Зневажена, проклята, бита, розп’ята, 

Ти воскресла і востала, 

І на ноги стала.

Україною, квіткою калиновою стала.

Сонцем зігріта, любов’ю повита.

От світу, ти, Україно, Богом откраяна, 

Богом одділена, Богу відділена.

Світом замучена, з Богом заручена.

Богом призначена, Йому назначена.

Невмируща, невсипуща, 

Всюдисущая княгиня:

І майстриня й берегиня, 

Милосердія сестриця,  

Чистая жива водиця, 

Непохитна, нездоланна, 

Діва моя, панно, 

Красная калинонька, 

Вірная дівчинонько, 

Любов, Україно моя. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!