з рубрики / циклу «Присмак ліричності»
Я вже не повернусь туди,
де ще малим ганяв за вітром,
де засинав під зорями вночі,
де обіймав тебе за плечі,
вдихаючи п`янке повітря,
лишаючи свої сліди,
на сніжних схилах сивини,
немов на схилі років,
карбуються у пам`яті мої,
дитячі спогади святі,
коли зробив вже перші кроки,
не повернутися ніяк сюди,
в своє дитинство рідне незабутнє,
немов у казку чарівну,
коли збуваються всі мрії,
коли так щиро сонцю я радію,
коли під зорями заснув,
та бачив чарівне майбутнє,
коли тебе побачив вперше,
коли в вуста поцілував,
поглянув вперше в твої очі,
тобі дарив ці ясні ночі,
а потім в них тебе шукав,
одну тебе кохав я лише,
і лиш тобою тільки жив,
та все колись минає в світі,
і я лишився сам один,
в тумані річкових долин,
нема куди мені летіти,
немає тих звичайних див,
але я буду пам`ятати ,
веселку, сонце та зорю,
і дощик лагідний весняний,
і знову світ в житті засяє,
і знов когось я полюблю,
але тебе я буду пам`ятати...
