Неждана зустріч
Я падала – і підіймалася сама, без сліз,
Бо не втішали, а сміялися безликі,
В підводних ріках я тонула, де холодний лід
Копичився горами – стіни товсті і великі.
Зневірена – роки, і знов роки,
Аж раптом човен і рука, що обіцяє,
Її торкаюсь – закрутились виром сни,
І Сила дивна мене з прірви підіймає.
За сяйвом я не бачу – хто це був,
Стою на острові – зеленому і диха,
І розігнала я над ворогом свій суд –
І наче не було безоднів днів і лиха –
До Цеї зустрічі мене вони вели,
Актори-друзі! Чи вони всі не святі?))))))
І їм віддячу – від усього серця – хоч не знають,
За що й нащо мої дари вони приймають.
( "Єва" -малюнок автора)