Ботанік - герой!
…він зовсім був не придатним
«Не вмів шнурки зав‘язати»,
та що тут можна сказати -
молодшим був, нашим братом
у школі прозвали - ботанік,
а тут - на тобі - війна,
купив собі каску, бронік,
придбав з других рук «калаша»
змішаний з води і інших субстанцій,
виросло тіло, що прагне свободи,
Ботаніку теж хочеться нагороди,
не лишЕ за трудИ, а й за кульмінації -
розв‘язати проблему нації,
звільнити землю від окупації,
покарати за злочин,
залучити до праці,
отримати сатисфакції і репарації..
Він навчився шнурувати берці,
брати тіло в приціл, навіть - три чверті,
став відмінним снайпером, апріорі
брав у приціл вищі чини - робив з них 200-ті
любив лежати в траві нерухомо,
розглядав комах без прицілу,
іноді линув подумки додому,
не хвилювався навіть,
коли боліло щось у районі,
між ребрами і приклАдом,
де зазвичай двигтіло серце,
перекачувало бордову субстанцію,
давало надію на успіх операції.
Та от якОсь прийшла кульмінація -
потрапив у приціл ворожого снайпера,
та не спішив змінити позицію,
лише поправку зробив на вітер -
у окуляр побачив різницю
шапка- вушанка, теплий світер,
монгольське обличчя, плащ і рушницю,
(чути, як потяг гримить залізницею)
нажав на курок…
і Його не стало
кацап теж помер,
та не в тому справа
«Ботан» був добрий і ще дитина,
Життя віддав за Україну,
брати не забудуть, а ще-родина.
Хто на місце прийде хлопчини?
може женя, чи юра, чи лєна?
може команда уся з кварталу?
та видно їм яя повідривало,
ще як в утробі лежали, неньки,
для них Батьківщина - там, де тепленько.