Суворе Різдво
Надія не вмирає ніколи
До миру і злагоди Путь,
Дорослі,забувши тривогу,
Дітьми ненадовго стають.
Віхола виє голодна,
Кидає сніг у вікно..,
Піч майже зовсім холодна,
Ледве дарує тепло…
Спогадів болісні струни,
Серце болить і болить,
Мати знеможена, юна
Біля колиски лежить…
Вмер чоловік за Свободу,
Втратив Героєм життя,
Жінка найважчу роботу
Робить, щоб жило дитя…
Ледь ворухнулась дитина,
Плачем слабеньким зайшлась…
Тяжко, немов з домовини,
Матір на ноги звелась.
Чорна втішається злоба,
Справдився підлий закон:
Зжерла, спалила хвороба,
Вкрала усе молоко.
Висохли навіть сльозинки,
Плине безумства ріка…
В дивному одязі жінка
З дальнього вийшла кутка.
- Ти не здавалась ніколи..,
Свято сьогодні, Різдво,
Воїни Срібного Кола
Нині дарують Добро.
Ми не зчаровані раєм,
Пекло, то штука пуста,
Все ж таки ми поважаєм
Будду, Аллаха, Христа…
Хоч зазвичай ми суворі –
Усміх торкає уста,
Хай розсипається Горе,
Час подарунків настав:
“Злагоди трепетні крила…”
“Лихо колиску мине…”
“Темна світлішає сила,
Світлом сріблястим стає…”
Матір, ти знову здорова,
Спи, не турбуйся, хлопча, -
Жінка Сріблястого Кола
Ніжно торкнулась плеча:
- Світ, мов безжальні обценьки,
Всюди Червоне мигтить…
Названа Місячна Ненька
Завше тебе захистить!
* * *
Дзвін-серебро Передзвонів,
Ззовні - легенький мороз..,
Враз оновилась ікона,
З неї всміхнувся Христос.
