Думка

тарую час, відведений для бою

відважую печаль і сльози каяття

я не люблю... та полюбить готова

твою журбу в захмарених очах

я йду у тінь, молюся до нестями

своєму ідолу Перуну й Лані - див

прошу - нехай барвінком заквітчає

нам доля шлях до істинних країв

де щастя дощ раптово нас зустріне

поверед поля диких першотрав

де сонце час завбачливо зупинить

для двох, що загубились серед мальв

нехай лиш мить триватиме блаженство

мені однаково, аби з тобою йти

у нових днів нескорене шаленство

у нових зустрічей примарені світи...

2007 рік

Черкаси, 2007 рік