Тобі, натхнення

я кожен день пишу вірша

проте не на папері, а в уяві

тебе шматую, рідная душа

до кольору вечірньої заграви

чекаю мить, коли жадане слово

в мені пробудить спогади сумні

молюсь тобі я, ідоле любові

кому ж молитись, якщо не тобі

сплітаю фрази у п`янкі сонети

проте для себе, лиш собі одній

себе дарую синій висі неба

де сумно плаче зграя журавлів

пробач мене, вогонь мого натхнення

пробач мене, що грішна і проста

себе дарую звичностям буденним

і забуваю записать вірша...

2008 рік

Черкаси, 2008 рік