Таємниця Всесвіту
Сходить місяць і у темну ніч
Кине кілька срібних промінців.
Хтось запалить сотні ясних свіч,
Та ніхто ще ніч не освітив.
А над світом сива тишина.
Пустота. Безодня тут і там.
Де в цей час, скажи, твоя душа?
Бо своїй я спокою не дам.
Світить місяць, потопають зорі,
Замість свіч уже горить вогонь.
Таємниця Всесвіту, як доля,
Не торкається людських долонь.
Плине час, зникає срібний місяць.
В небі мерехтить безсило ніч.
Тож у чім, у чім загадка світу?
І де відповідь, мені скажіть.
м. Чортків, 2008
