Плече до плеча
Ангеле, чом же ти плачеш?
Не відвертайся, скажи.
Бо ж я собі не пробачу,
Якщо це з моєї вини.
Та й хіба Ангели плачуть?..
В зорянім мареві снів
Люди ніколи не бачать
Своїх численних гріхів.
А часом буває, що серце
Стане, як камінь, черствим.
І ми, мов нічого не знаєм,
Отак і ходимо з ним.
Тож Янголе, чом же ти плачеш?
Не відвертайся, скажи.
Може, я якось розраджу,
Хоч я й не читаю думки.
І ми отак мовчки сиділи,
Повільно зникав сонця обруч.
Плече до плеча. Тихо грілись.
Я і Ангел мій поруч.
2010
