Літній сон
У нічну пітьму поринув стоголосий літній день,
Вже ні галасу не чути, ні мелодій, ні пісень...
Розчинилась в сонній тиші беспросвітня літня Ніч,
Лише гу́кає, тривожно, одинокий нічний сич.
М’яко стелить літня Нічка теплу бархатну постіль,
Тускле світло, ллє на землю, пласка́ місяця таріль.
Зірки віями моргають, мов дівки на виданні,
Сіють з неба, нам дрімоту, їх очиці голубі.
Нічка - Фея й Чарівниця, нас несе у Царство снів,
На легких, незримих крилах, в край дико́винних світів!
Де, відвідати можливо, всі місця й шляхи Земні,
Де нема, ні заборони, ні кордонів, ні межі!
Любо, Ніченьці, віддатись та довіритись сповна,
Всі бажання потаємні збереже й здійснить вона!
А, щоб добре всі спочили, після трудового дня,
Буде Ніч нас колисати, аж до самого рання́!
Не проспати б тільки миті, коли півень-горлопан,
Своїм першим криком скине, Нічки сонної дурман...
Коли, зіронька ранкова, підрум’янить краю схід,
То, відразу й розпочнеться, в день новітній-перехід!
Ніжин, 17.07.2023