Лірична сповідь
Мене спопеляє
Віра сліпа
У нетліннім есе
Про правду життя.
Хоча і бувають
Каяття ті сумнівні,
Я відчуваю,
Що здатна на більше.
Світ весь на коліна
Хтось прагне поставить,
А я божевільна
Ховаюсь у панцир.
Бувають ті миті,
Що рвусь із піжами.
Дні - витинанки,
Безумні і в танці.
Та в більшості в сон,
Я прагну упитись.
Не те, щоб втомилась,
А щоб не здуріти.
