27.08.2011 19:39
334 views
Rating 0 | 0 users
 © Мар`яна Гой

Лірична сповідь

Мене спопеляє 

Віра сліпа 

У нетліннім есе 

Про правду життя. 

Хоча і бувають 

Каяття ті сумнівні, 

Я відчуваю, 

Що здатна на більше. 

Світ весь на коліна 

Хтось прагне поставить, 

А я божевільна 

Ховаюсь у панцир. 

Бувають ті миті, 

Що рвусь із піжами. 

Дні - витинанки, 

Безумні і в танці. 

Та в більшості в сон, 

Я прагну упитись. 

Не те, щоб втомилась, 

А щоб не здуріти. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Білий вірш - Безіменні...». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Магічне коло».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.08.2011 19:49  Оля Стасюк 

Дуже гарна і щира сповідь.

Публікації автора Мар`яна Гой

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо