27.08.2012 00:00
-
227
    
  3 | 3  
 © Томин Ірина

Сповідь душі

Так грізно шумить за вікном дощ

Сварить мене за завдані всі муки

Змиває написи на похованні мощ

Змивала й я любов після розлуки

 

З надією вбивала мозкові клітини

Стираючи ті спогади, що зв`язували нас

Хотілося б і стерти почуття провини

Але його відформатує тільки час

 

Так рветься від душі оте "Прости!"

Але йому тепер вже все одно...

І свої не з`єднаємо мости

Мабуть таке буває лиш в кіно...



Підгайці, 26/08/2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.08.2012 18:26  Тетяна Чорновіл => © 

Сподобалось, особливо про відформатування часом. Буває не тільки в кіно. Але як не станеться, то так тому й бути! Що тут порадиш!

 27.08.2012 17:26  Антоніна Чернишенко => © 

Цікавий хід ваших думок

 27.08.2012 14:48  Володимир Пірнач => © 

І тут зачепили алкоголь :)
Гарний текст!

 27.08.2012 14:34  Деркач Олександр => © 

Сподобалось! ...З надією вбивала мозкові клітини - в житті стільки чинників які самі по собі вбивають клітини мозку...

 27.08.2012 07:33  Каранда Галина 

про мощі сподобалося.