Вінець Літа
По землі ще Літо бродить, а день меншати почав,
Серпень, восьмий місяць року жарке Літо увінчав,
Прохоло́дою нічною й першим ли́стом золотим,
І прозо́ристим туманом, що клубочиться мов дим.
Низько-низько зорі світять, хоч рукою діставай,
Радістно бентежать душу, що хоч спати не лягай!
І прокла́дений віками та оспіваний в піснях,
Серед зоряного пилу стелиться Чумацький Шлях.
Серпень-парубок смуглявий, найдобріший з місяців,
Він привітно зустрічає та вітає жниварів.
Треба урожай зібрати, поки дощ не накрапа́,
Бо чекає хлібний колос вже на гострого серпа́!
На столі лежить пихатий перший хлібний коровай,
Сухий погріб та комора вже чекають на врожай.
Бачив Серпень, як господар влітку тяжко працював,
Щоб даремно труд не згинув го́жу днину Він послав.
Бо багато ще роботи на городі і в саду,
Треба збіжжя позбирати та й довести до ладу́.
А хто в Серпні байдикує та лежить у холодку,
У того не буде взимку ні хлібинки, ні медку!
В лісі ягоди, горіхи, не злічити всіх грибів,
Для нас Серпень наймиліший та найкращий з місяців!
Як турботливо та щедро Він одарює всіх нас,
А на Спаса подарує рукавички про запас!
Огортає Серпень землю ніжним й лагідним теплом,
Ніби хоче наостанок нас зігріти всіх гуртом.
Місто́к в Осінь перекинув, що іде в густий туман,
І сумне прощальне соло заспівав Він усім нам.
Плине літній час по колу, та й доходить до кінця,
Його Серпень замикає, й нема Літу вороття.
З рясним дощиком прощальним Літу вже прийшов фінал,
Вже запрошує нас Осінь на свій пишний карнавал!
Ніжин, 05.08.2022