Чи боїшся
Питають – ти боїшся смерті?
Відповідаю – я боюсь
За славну Нашу Україну,
За предковічну нашу Русь.
За вишні, що садила мама,
За поле, що орав дідусь
Коли народ плюндрує тяму
Й забувсь Кобзар,Бандера, Стус…
Як забувають самовидці,
За що боровся наш Майдан.
За істину на кволій нитці,
За мудрість, втоплену в дурман.
І за лелеку на хатині –
Не повернувся хтось з війни -
Дочки не стало, може сина..глядять портрети із стіни.
Лякаюсь, як не сіють жито,
В гаю німіють як пташки
Як панство б`ється за корито,
А люди йдуть у жебраки.
Втішаюсь, є несамовиті,
Від колисанки на коні –
За тих, хто славою укритий,
Вирує гордість у мені.
З такими правда не загине.
Я Вами, воїни, горджусь!
У серці нашім Україна –
Нетлінна прадідівська Русь!
Питають - ти боїшся смерті?
Скажу відверто що боюсь..
Але не сам боюся вмерти
Боюсь за Україну - Русь!.
Щоби її не плюндрували,
Сьогодні будьмо всі в строю!.
Щоб прадіди з небес сказали
Ви як і ми колись в бою..
Завзято йшли і відстояли,
Цю землю рідну від пітьми,
Щоб правнуки нам теж сказали
Пишаємося дідом ми!.