23.02.2014 01:42
18+
222
    
  4 | 5  
 © Олена Вишневська

Нехай буду дика

Нехай!

Буду дика

В твоїх чорно-білих примарних видіннях.

Світанок і сутінки – дивне сплетіння:

Любов,  що палає між нами, безлика.

Зірниця ранкова і місяць-серпанок –

Не пара… Та знаєш, до правди я звикла,

Ховатись від бурі емоцій не стану!


Втікай!

Як боїшся…

Блукай в лабіринтах загублених пазлів

Доведених істин покірного блазня.

Забув, як зривав, поцілунки, мов вишні?

Смакуй кожен спогад. А я буду дика,

Нескорена, вільна! В твоїх очах - грішна…

Втікай, як боїшся…

                               Не ціпеній!

                                                 Дихай!



18 лютого 2014 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.02.2014 10:25  Ганна Коназюк 

Це мабуть весна незабаром - ось і прокидаються інстинкти кішки!..)))))) Оленочко, дуже гарна поезія!

 26.02.2014 09:05  Деркач Олександр => © 

Дуже гарна пристрасна поезія...

 23.02.2014 23:28  Світлана Рачинська => © 

Безподобно... Поцілунки такі запаморочливі... Така дика і така яскрава ти в цій поезії! Супер!

 23.02.2014 14:52  Ірина Червінська-Ман... => © 

цікавий віршик волелюбної жінки)))

 23.02.2014 14:51  Тетяна Чорновіл => © 

Пристрасть... :))

 23.02.2014 14:48  Оля Стасюк 

Красивий, життєвий віршик)