Нехай буду дика
Нехай!
Буду дика
В твоїх чорно-білих примарних видіннях.
Світанок і сутінки – дивне сплетіння:
Любов, що палає між нами, безлика.
Зірниця ранкова і місяць-серпанок –
Не пара… Та знаєш, до правди я звикла,
Ховатись від бурі емоцій не стану!
Втікай!
Як боїшся…
Блукай в лабіринтах загублених пазлів
Доведених істин покірного блазня.
Забув, як зривав, поцілунки, мов вишні?
Смакуй кожен спогад. А я буду дика,
Нескорена, вільна! В твоїх очах - грішна…
Втікай, як боїшся…
Не ціпеній!
Дихай!
18 лютого 2014 р.
