Злися непомітно
Я стримуюся, щоб не закричати,
Щоб не розвернутись і піти,
Щоби зайвого щось не сказати,
Щоб не знищити все назавжди.
Щоб не повернутися плечима,
Щоб не кинути все на відріз.
Хочеться так гримнути дверима,
Щоб вони зірвалися з завіс.
І в ту мить повільно зупиняюсь,
І одразу лічу до семи.
Я тоді на щось відволікаюсь,
В інший напрямок веду думки.
Бо якщо це просто необхідно,
Щоб усе стояло на місцях, -
Злися так, щоб було непомітно,
І тоді завжди будеш в плюсах.
2010
