Якісь неправельні, скомкані думки.
Через долі прокотилась незалежність,
Хто чекав, хто мріяв, хто боровся,
А хто лезьма під калиною лежав
Сподіваючись, що якось воно буде.
Ось вам несподіваний десерт.
Ще одна пречудна вихиляса.
Кожен в ній, щось не таке вбачав.
Більшість сподівалася на дармовинку,
Відкупорену бочівочку достатку.
А то «сивим воликам» відкрили двері.
Розбрелись не тямлячи куди.
До сих пір шукаючи погонича,
Прислухаючись, чи не свистить батіг.
Скучили за «сильною рукою»
За міцним слівцем і теплим стійлом.
Не згадати вам прадавніх Турів волю
Ті не знали ні кастрацій, ні ярма.
Двадцять літ. Нам забагато волі.
Нам би у хліву і ясла повні
Вітер не покличе у дорогу
Де понад усе лише свобода.
Хліба і видовищ.
Чомусь мрії-ластівки низенько так летять
Розбиваючись до крові об каміння
Незрозуміло-мізерних причин.
Бігають, як кури по оборі
Піднімаючи з нічого ґвалт.
І дивуються з того святі заступники у Бога,
Ті, що розп’яли своє життя за волю,
- Скільки ще блукати будуть світом
Землю поливаючи слізьми?
Доки слід ярма на шиї
Пам`ять берегтиме і зневіру?
Двадцять літ, а Тури не проснулись.
Та ж, немов би підневільна худобина,
Заблудилась незалежність, здичавіла.
Безпорадна у своїх гаях.
Під опущеними гронами калини,
Вкрита перевернутим прапором
Спить, зґвалтована країна «Ра».
Ще не вмерла, просто загубилася у снах
Дрогобич, 2011
