Калина плаче
з рубрики / циклу «Задощило почуттями...»
Стоїть калина в зорянім намисті.
Чому ти плачеш, калинонько люба?
Чи, може, це – таємне, особисте,
Чи просто сумно восени під дубом?
Хіба таке сумне різноголосся
Осінньої чарівної діброви?
Чи, може, жаль пшеничного колосся?
Чому не кажеш? І ось, плачеш знову.
Ти не мовчи, калинонько червона.
Розкажеш – на сердечку легше стане.
Не скажеш – скажуть твої чисті грона.
Не плач, калинко люба, бо зів’янеш.
Не плач, бо не врятуєшся сльозою.
Скажи – мовчанка відбирає сили.
” Летіла зграя в вирій. І зі мною
Не попрощався мій журавлик милий. ”
