30.08.2011 09:37
-
391
    
  5 | 5  
 © Віта Бабенко-Вітка-Квітка

На скалі

Сьогодні я піднімусь на скалу, 

Звідки вниз зірвалося Кохання

Де несказане ніким «люблю» 

У повітрі дихає чеканням. 

 

Де стояли поруч Я і Ти 

Аж до ранку дев’ятнадцять раз, 

Де ніхто з людей не міг знайти, 

Ні побачити, ні чути нас. 


А можливо, нас там не було 

Біля тої клятої скали, 

Що так легко, наче бите скло, 

Ріже на шматочки мої сни. 


Може, все життя – це тільки тінь, 

Що відбилася на цій землі, 

І ніхто з наступних поколінь 

Не стоятиме на тій скалі. 


А сьогодні я таки піду, 

Я піднімуся туди востаннє, 

Де несказане ніким «люблю» 

У повітрі дихає чеканням. 



м. Івано-Франківськ, 2010

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.08.2011 01:56  Антоніна Чернишенко 

Написала, не читаючи коментів)))

 31.08.2011 01:54  Антоніна Чернишенко 

Що саме ви там дев`ятнадцять раз вистояли?)))))


Не знаю, може я не права, та здається укр. на скелі, бо якось ріже слух

 30.08.2011 13:59  Оля Стасюк 

Сподобалося. Кохання-самовбивця... Аж моторошний відблиск...

 30.08.2011 11:03  Суворий => Тетяна Чорновіл 

Тому я й написав, що можна й залишити так...... :)))

 30.08.2011 10:56  Тетяна Чорновіл => Суворий 

Я також жваво полізла в Гугл! Виявляється, прийнятні обидва варіанти: і скеля, і скала. Скала вважається старішим словом. У вірші "Каменярі"  Франка лупають саме скалу. (хвала Інтернету :)))) А вірш гарний!

 30.08.2011 10:45  Суворий 

І все б чудово, якби не "скала"... По моєму "скеля"... Думаю можна "обтесати" вірш при бажанні, а можна й залишити так...