Батьківська криниця
Дзвенять серця, думки – шаблюки,
Разючі блискавки-слова.
Міцні діди, сталеві внуки
І коровай печуть жнива.
Курган злетів у височину,
Славетно скачуть козаки.
Сокіл вгорі
Внизу калина,
Кружляють біленькі хмарки.
Порушить сонце променями
Пречисті очі голубі.
Співають кобзи між боями -
Про щастя і любов тобі.
Після дощу веселки-дуги
Небесну пестять красоту.
Он молодик йде з виднокругу
У кришталеву висоту.
Побережімо мов зіницю,
Родимий край на цій землі,
Не псуймо батьківську криницю,
Яка ще б’є ключем у млі.