Мряка
з рубрики / циклу «ми»
На дворі мрячить, душа теж промокла.
І лютий не лютий, і рано стрічати весну.
Щось чавить сумне, неначе всі драми Софокла.
І хочу сховатись у юность свою, в давнину.
Схилитись на піч, вона зігріває.
З ногами на ліжко, під грубу, у хатнє тепло.
Бабця поволі цікаво життя нам читає.
Про річечку, мандри, людей, і про рідне село.
Очі закрию, і я знов дитина.
Пилюку здіймають колеса, і вітер в чубах.
На рибу, купатись, лушпиться згорена спина.
І перший цілунок несмілий на шерхлих вустах.
Очі відкрию, - а лютий не лютий.
На дворі дощить хоч за вікнами ще не весна.
Дивлюся я в вікно сумом безмежно закутий.
А за вікном грають п`єсу, ту що зветься - війна...