Почнеться половіння, як завжди...
Почнеться половіння, як завжди,
У серпні, що жовтіє, зазвичай.
Звернусь до осені я подумки: "Зажди",
Та скаже серпень: "Сил не витрачай!"
Не зупинити з літа перехід
У золотаву осінь. Знаймо ми,
Що маємо здійснити цей похід
Крізь осінь, через зиму, до весни.
Нікчемні спроби в літо ся вернути
Теплом минулим нас вже не зігріють.
І це допомагають нам збагнути
Калини кетяги, що за вікном жевріють.
Вже починають мжичити дощі,
І падолиста нам не оминути.
Ховають люди спини під плащі.
З`являються і інші атрибути…
Різноманітні парасольки, чобітки,
Кашкети, капелюхи, черевики,
І теплі светри, й кофти, і хустки…
Дістануть з шаф жінки. Немов навіки
Прийшли зненацька мряка і сльота,
Зажури хвиля хмарами накрила,
Й на присмак у повітрі гіркота –
В полон усіх нас осінь захопила.
