23.04.2024 17:28
18+
24
    
  2 | 2  
 © Джміль

Рідне місто



В епоху двоїсту ми прагнемо змісту

І раптом прийдешнє калічим;

Яке моє місто, коли раптом тісно

І дихати раптом нічим? 


Можливо, тривожне, любити спроможне, 

А ще до безтями чекати.

Де губиться місто, коли раптом тісно

І де його погляд шукати? 


В алеях і парках, у гаморі й арках

В підмурках, дахах, магазинах.

Ховається місто в куточках усмішки

І дивиться сонно очима. 


Ще й пам’ять за руки веде й зупиняє, 

Й будує з моментів приблуди.

Хто створює місто, коли раптом тісно?

А місто відроджують люди. 


Ми всі, як фрагменти, будуєм моменти, 

А з ними надію зведемо.

Яке моє місто – залежить від вмісту, 

Який ми у нього вкладемо.

По каменю кожен, принести спроможен, 

Зруйноване відбудувати .

Що ж місто не вбите, а буде ще жити й століттями буде стояти!.

І ми будем в ньому у місті оцьому 

Любити і вірші писати .

Над Дніпром весною разом із тобою, 

Кохання і запах бузковий вдихати!.

І будуть каштани, і будуть звичайно, 

У місто вести всі дороги, 

Я вірю, і знаю минуть дні печальні 

Засяє ВІН ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ!.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!